У записник бібліотекаря



Добрий світ казок К. Чуковського
(До 130 років від дня народження письменника)
Година книголюба

 Бібліотекар: Дорогі діти! Ми сьогодні з вами відправимося в подорож по сторінках книг Корнія Івановича Чуковського та зустрінемося з його віршованими казками та їхніми героями. Багато з них ви знаєте з раннього дитинства, а скажіть, які казки видатного дитячого письменника ви знаєте? Молодці! Його твори читаються легко і запам’ятовуються швидко, піднімають настрій, вчать добрих вчинків.
      Ведуча1:Справжнє ім’я письменника – Микола Васильович Корнєйчуков. Народився він 31 березня 1882 році в Санкт – Петербурзі. Псевдонім Корній Іванович Чуковський після революції 1917 році став справжнім іменем поета. 
    Коли йому було три роки, батьки розлучилися, він залишився з матір'ю. Жили на півдні, в бідності. Навчався в одеській гімназії, з п'ятого класу якої був виключений, коли за спеціальним указом навчальні заклади "визволяли" від дітей "низького" походження.
   З юнацьких років вів трудове життя, багато читав, вивчав самоучкою англійську та французьку мови. У 1901році почав друкуватися в газеті "Одеські новини " кореспондентом від якої був у 1903 направлений до Лондона. Цілий рік жив в Англії, вивчав англійську літературу, писав про неї. Після повернення оселився в Петербурзі, зайнявся літературною критикою, співпрацював в журналі "Терези".
 Ведуча2:  В 1912 оселився у фінському містечку Куоккола, де подружився з І. Рєпіним, В. Короленко, Л.  та іншими видатними постатями того часу. В 1916 на запрошення Горького Чуковський керує дитячим відділом видавництва "Парус" і починає писати для дітей віршовані казки: "Крокодил" (1916), "Мийдодір" (1923), "Муха-цокотуха" (1924), "Бармалей" (1925), "Айболить" (1929)  тощо.Чуковському належить ціла серія книг про майстерність перекладу: "Принципи художнього перекладу "(1919)," Мистецтво перекладу "(1930, 1936), "Високе мистецтво" (1941, 1968). У 1967вийшла книга "Про Чехова ".
 28 жовтня 1968 в Кунцево в віці 87 років Корній Чуковський помер.
Ведуча 1:  В сорока хвилинах від столиці в Передєлкіно, серед беріз і сосен в невеликому заміському будиночку багато років проживав високий чоловік. Вранці, як тільки сходило сонце він  вже працював в своєму садку, зимою розчищав доріжки від снігу, весною та літом порався в городі, або у квітнику за будинком. В шість годин ранку письменник вже сидів у кімнаті біля великого вікна за просторим столом та писав. Попрацювавши кілька годин відправлявся на прогулянку. Ходив він дуже легко та швидко, інколи бігав з малечею наввипередки, яких зустрічав під час прогулянки. Усі сусідські малюки були його друзями для яких він був справжнім велетнем, добрим чарівником із казки не схожим ні на кого, завжди маючий про запас  для кожного з них лагідне слово, веселу історію, дзвінкий сміх на який не можливо не відкликнутися, від якого у малят блистіли очі і шарілися щічки. Ось чому всі діти з великою ніжністю називали свого любимого велетня лагідним іменем «Чукоша».  
Ведуча2: "Корній Іванович завжди говорив, що відчуває себе дуже щасливою людиною, коли пише для дітей. Він вмів розлучатися зі своєю дорослістю і перетворюватися на однолітка тих малюків для яких писав свої казки та вірші. Саме це уміння повертатися в дитинство і дозволило письменнику написати для дітей багато цікавих творів. І зараз, ми з вами здійснимо подорож в країну «Чукоккала», а чи знаєте, ви, що це за країна? У ній живуть казки Корнія Чуковського, до яких ми з вами і завітаємо в гості. Ну, що готові?
Бібліотекар: Зараз ми з вами нагадаємо казку «Муха – Цокотуха», прочитаємо і поговоримо про       неї. 
                    Запитання до обговорення твору:
-         Хто головний герой казки? (Муха - Цокотуха);
-         Що знайшла Муха, і що вона зробила з своєю знахідкою? (копійку, купила самовар);
-         На, що запрошувала гостей до себе головна героїня? (на іменини);
-         Хто прийшов до неї в гості? (таргани, комахи, тіточка бджола, метелик, жуки, коник стрибунець, черв’яки ) ;
-         Хто напав на муху? (павук);
-         Хто прийшов її на допомогу? (комарик);
-         Що ніс в руках відважний комарик, коли спішив на
допомогу ? (ліхтарик та шаблю);
-          Отже, чим починається казка та чим закінчується? (іменинами, весіллям);
-         Які висновки, ви, зробили після прочитання казки «Муха - Цокотуха».

А зараз ми з вами проведемо невеличку вікторину по казках Чуковського побачимо, як ви їх знаєте та їхніх героїв.

                            Вгадай з якої казки
 ну, а коник – стрибунець, як хоробрий молодець, -
Скік, скік,скік, скік!
І найперший утік
У куток під місток
І мовчок!   (Муха - Цокотуха)

     Він буркочучи іде,
      Ще й вусищами пряде:
       Почекайте, не тікайте,
       Я вас миттю проковтну!
       Проковтну, проковтну, не помилую. (Тарганисько)

І зцілив він усіх,
Лімпопо!
Пацієнтів своїх,
Лімпопо!
Лине радість і сміх,
Лімпопо!
Й пустувати не гріх,
Лімпопо!
Стережіться, діти!
Ні за що на світі
Вам не слід ходити
В Африку гулять!
В Африці акули,
В Африці горили,
В Африці великі злющі крокодили.(Бармалій)
Скаче сито по полях,
Ночви скачуть по лугах.
За лопатою мітла
Пронеслася як стріла.  (Федорине горе)
Сонце небом мандрувало
Й поміж хмар і заблукало.
Глянув зайчик у вікно:
Було сонце – де ж воно?

Зараз ви уважно будете переглядати малюнки з різних казок письменника. Ваше завдання назвати з якої  це казки.

                             Закінчити віршований рядок
  Я починаю читати вам уривок казки, а ви постарайтеся її продовжити.

В мене знов задзвонив телефон:
Хто говорить?
Слон.
Звідки буде?
Від верблюда.
Що вам, дядю?
Шоколаду.
Слонику одному.
Чи багато прислати?
Та пудів з п’ять.
Муха, Муха, Цокотуха,
Золотиста чепуруха!
Муха стежкою пішла
І копієчку знайшла.
Простирала
Повтікали,
Ковдра – з ними за поріг,
І подушка,
Мов скакушка,
Мов та жаба – скрекотушка,
Пострибала, хоч без ніг.
Їхали ведмеді
На велосипеді,
А за ними вслід
Задки їхав кіт. (тарганисько)
Занявчали кошенята:
«Нам набридло нявкати»!
Хочемо, як цуценята, Гавкати! (Плутанина)


                                          Відгадай загадки
 Чуковський був працевитою людиною. Він складав скрізь: в трамваї, в черзі на прийомі у стоматолога. Поет придумував  не тільки нові казки та вірші, а і загадки. І зараз малята попробуйте їх відгадати:
- Був білий дім,
  Чудовий дім,
   Але щось скоїлося з ним;
Хтось в стіни стукає: стук – стук, -
Й із нього вибрався малюк.
Немов клубочок, він такий
М’який, пухнастий, золотий. (Яйце і курчатко)
Не займайте ви мене,
Обпечу, немов огнем! (кропива)
Я – бабуся одновуха,
Я сную по полотну
Й довжелезну нитку з вуха
Павутинкою тягну. (Голка)
Що за голки та булавки
Виповзають ген з під лавки?
І на мене позирають,
Молочка вони бажають.(Їжак)

На малину налетіли,
Поклювати всю хотіли.
Та побачили страшила –
Геть з городу полетіли.
Страхопуд не зліз із палки –
Чеше бороду з мочалки! (Птахи та опудало)
Росте сторчголов ця морквинка,
Не влітку росте, тільки взимку.
А сонце її припече –
Заплаче вона й потече. (Бурулька)
Водоріз
Без коліс!
Що за диво – водоріз!
От мастак цей дивак:
По воді торує шлях. (парплав)

Ось і підійшла наша зустріч до кінця. Ми маємо надію, що вам стане у нагоді наше спілкування з вами. І ви ще не раз прийдете в гості до цікавих книжок Корнія Чуковського. 
  

             Запрошуємо в країну мудрості.
                 (Дитячий ранок. Посвята в читачі)


Ведуча: Добрий день, любі малята!
               Для нас заміна ви завзята.
                Ви зібралися на свято?
                Тож і розпочати варто.
   Дорогі друзі, сьогодні наше свято проходить в дивовижній країні «Мудрості», в книжковому царстві де проживають книжки з різних куточків світу.
А хто з вас не любить книжок? Книжок у яких багато барвистих  малюнків. Розкриєш першу з них і опинишся в далекій країні казок, у якій живуть велетні, веселі маленькі чоловічки, або твої ровесники. Друга манить здійснити кругосвітню подорож, а третя розповідає про наших маленьких друзів – тварин. Багато див ховає в собі книжка. А, ви, любите читати?
Діти: ---------
Ведуча: «Хто багато читає, той багато знає» так кажуть у народі. І це правда. Книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати.
                                             (Муз. Стук на ширмі з’являється Баба Яга)
Баба Яга: (лялька) Ну стривай Телесику, я тебе ще впіймаю!
Ведуча: Люба бабусю, кого ви тут шукаєте? Івасика Телесика забрало лебедятко на крилятко і понесло до матінки та батеньки.
Баба Яга: От не повезло мені з цим Телесиком. Але нічого, я маю на приміті ще одного хлопчика Читайлика та його товариша Зайчика – Пострибайчика.
Ведуча:  І чим вам так допекли наші дорогі Читайлик та Зайчик? Вони дуже виховані, розумні. Багато читають книжок і знають про все на світі.
Баб Яга: Теж мені найшли розумників. Знаєте, що задумали ці капосні хлопчиська?
Ведуча: І що такого поганого хочуть зробити наші друзі?
 Баба Яга: Що – що? Та задумали подарувати дітям книгу знань, щоб вони могли багато читати, знати, і все про мене довідатися. Я цього не хочу! І не допущу!
Ведуча:Шановна бабусю. Хвилюватися та нервувати не варто. Може вам дати заспокійливе?
Баба Яга: Яке там заспокійливе. Мені буде тільки тоді спокійно, коли я впіймаю цих    капосників.
Ведуча: Ну досить краще привітайтеся із дітками. Бачите, яка у нас хороша публіка.
Баба Яга: Та не бачу я ніякого бублика.
Ведуча: Та не бублика, а публіка. Привітайтеся із діточками.
Баба Яга: Добрий день, коли ви голову не морочите, а побитися зі мною не хочете?
Ведуча: Бабусю у нас свято, а ви битися. І не соромно вам?
Баба Яга: Що ще за свято? І яке?
Ведуча: Сьогодні у нас свято в нашому книжковому королівстві. І ми знайомимо наших діточок з його жителями. Також урочисто приймаємо їх у когорту читачів. Привітайте їх.
Баба Яга: Не дозволю, не дозволю. Це все Читайлик з Пострибайчиком. Все одно спіймаю отих поганців. Не дозволю.
Ведуча: Гадаю їй не вдасться спіймати Читайлика та Зайчика, адже в них стільки друзів. Правда ж, дітки?
                                (Муз. Вибігають ляльки Читайлик та зайчик)
Читайлик: Фу! Таки втекли від Баби Яги. І принесли, вам, любі друзі книгу знань. Сьогодні ви станете користувачами нашої бібліотеки і для вас відчиняться двері в чудовий, чарівний світ книги.
Зайчик:  Сподіваємося, що ви будете нам та жителям цієї прекрасної країни чудовими друзями.
Читайлик: Але перш, ніж почати мову про мудрі книги, я хочу познайомити вас з Королевою книг. Ви хочете познайомитися з нею?
Діти: -----------
Читайлик: Тоді відгадайте загадку.
                      Бачить – не бачить,
                      Чути – не чує,
                       Мовчки говорить,
                       Добре мудрує,
                       Кривду соромить,
                       Правді навчає.
                       Часом жартує,
                        Смішки справляє.
                        Хто це такий?
Діти: Книга!
                (Читайлик виходить, зайчик залишається)
                (Муз. Входить королева книг)
Королева книг: Ну ось, нарешті ми і зустрілися мої маленькі добрі друзі. Рада вітати вас у своєму царстві. Роздивіться мої володіння, познайомтеся ближче з його мешканцями. Знайте, що жителі мого царства розмовляють мовчки. Тому тут завжди тиша.
   Я зараз розповім вам казку про книжку. Було не в далекі часи, а зовсім поруч – в нашій книжковій країні. Книжечки тут жили не тужили. До них приходили діти, такі ж як і ви, кликали до себе в гості. Ненадовго – на тиждень або два. Книжечки раділи. Вони люблять мандрувати, дружити з дітьми, знайомитися з новими людьми. Одним книжечкам подобалося в гостях, їх бережно одягли в гарні платтячка, які називаються обгортками, між листочками клали яскраві закладки, щоб швидко знайти останню прочитану сторінку. Відпочивали вони на чистих столиках або у шафах. Але деяким книжечкам жилося погано. «Мене ногою під диван заштовхнули», скаржилась одна. «Сторінки пом’яли », - підхопила інша. «А мене брали брудними руками, і тепер я така замурзана», плачучи говорить третя.
Заєць:  Дорога нам книга кожна,
              Нам без книг ніяк не можна,
              Нам без книг ніяк не можна.
              Голоси дзвенять навкруг
              А як часом книга хвора –
               Значить в тім наша вина.
               Ми її підклеїмо  швидко –
               Враз одужає вона!
     (Заєць дивиться в бік і лякається,з’являється, щось страшне, подерте, заєць ховається за кущем виглядаючи говорить)
Заєць: Ой! Що це! Хто це! Краще заховаюся, а то в мене зуби торохкотять від переляку і хвостик дрижить.
            (Ховається за кущем)
Книга: (виходить обдерта книга) Не бійся зайчику. Я– Книга, але дуже хвора. Ох, як боляче моїм сторінкам! Зовсім сил нема. (плаче) Допоможи, мені зайчику, будь – ласка.
Заєць:  (вибігає з – за куща, підтримує книгу). Бідолашна… хто тебе так покалічив? Може ,ти з Ведмедем зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Ти ж була така гарна, охайна, усім дітям дарувала радість.
Книга: Так, тепер я сама на себе не схожа. Це Васько – замазура мене покалічив. Ой, як він наді мною знущався! Обливав гарячим супом, загинав сторінки. Я втекла від нього, а куди тепер іти не знаю…
Заєць: Не сумуй ,Книжко! Щось придумаємо. А от і горобчик летить. Він всюди літає, багато знає, все бачить. Горобчику, тут Книжечка в біду потрапила, від злого нечепури втекла. Як їй допомогти?
Горобчик: Цвірінь – цвірінь! Я знаю як! Давай, Зайчику, заведемо її до книжкової лікарні там її підлікують, і підклеять.
Заєць: Як же я одразу не здогадався! Дорога книжечко, ходімо, спирайся на мене.
               (йдуть до лікарні, на зустріч йде лікар)
Заєць: Добрий день лікарю. З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь – ласка, бідолашну книжечку!
Лікар: Обов’язково! Шановна Книго, присядьте ось сюди. Що сталося? Де болить?
Книга: Скрізь болить.
Лікар: Я добрий лікар Айболить
             І можу дать пораду:
             Якщо, вже дуже вас болить –
             Допомогти, я буду радий.
Як ви дійшли до такого стану?
Книга: Ой, лікарю, як соромно мені: обкладинки нема, лиш сторінки одні… обкладинку подер господар мій лихий, від холоду дрижать самотні сторінки.
Лікар: Яке неподобство! Так поводитися з книгою – злочин! Підніміть свій аркуш. Так, так… що це за плями?
Книга:  Це Васька – замазура, в якого я жила. Брав мене брудними руками, кидав на підлогу, а одного разу пролив на мене суп…
Лікар: Я попрошу Лисичку – медсестричку допомогти мені.
Лисичка: Лікарю. Операційна  до роботи готова. Можна заводити хвору?
Книга: Ой, боюся я.
Лисичка: Не бійся, у нас є клей для знеболювання.
      (лікар починає операцію, підклеює книгу. Виходить Васька)
Васька:  (до глядачів)
   Привіт! Ви тут не бачили книгу? Втекла від мене. А чому не знаю. Я ж книзі нічого поганого не робив! Тільки бив нею сусіда по парті. Та ще ось, забув її надворі і вона ночувала на лавці одна. А наш собака Шарик погриз її, ще й досі клапті паперу на подвір’ї  валяються. А тут ще цієї ночі пішов дощ. То книжка, певно, мокра від мене втекла.
   (книга на операційному столі трохи підвелася, побачила Васька)
Книга: Ой! Це Васько – замазура, поганий хлопчисько!
 Васька: А, ось де ти! А знаєш, ти погарнішала! Ходімо додому, бо щось мені без тебе нудно.
Лікар: Я не дозволю книзі жити у тебе! Вона знову може захворіти.
Книга: Я не повернусь до тебе, бо ти не беріг мене, ще й досі не знаєш правил поводження з книгою.
Васька: Але мені без тебе погано, у тебе такі гарні малюнки, хоч я їх і помалював трішки. Я обіцяю всім вам, що більше не буду ображати книгу!
Лисичка: Може, ми тобі і повіримо. Але спочатку запам’ятай такі правила. І ви, дітки, уважно слухайте.
Лікар: Беріть книжку лише чистими руками;
Лисичка: Не перегинайте книжку – від цього випадають її сторінки;
Зайчик: Не кладіть у книгу олівці та інші предмети, щоб не рвалася обкладинка;
Горобець: Не загинайте сторінки, а користуйтеся закладками;
Лікар: Не читайте під час їжі;
Лисичка: Не можна в книжці писати, малювати, підкреслювати;
Зайчик: Щоб книжка була чистою і довго вам слугувала, обгорніть її.
Лікар: Якщо ви будете дотримуватися цих правил, ваші книги завжди будуть мати гарний вигляд і зможуть довго бути вам та іншим читачам у пригоді.
Книга:  Коли би діти, ви серйозно,
               До серця ці взяли слова –
                То я б була завжди чистенька
                 І вся біленька, як нова!               
Ведуча: Діти, ви, зрозуміли як поводитися з книгою?
Діти: ----------
Королева книг: Перш ніж прийняти вас, юні друзі, до читачів бібліотеки, я хочу вас познайомити із мешканцями нашої книжкової країни. Зустрічайте наших вірних друзів.
   (Муз. Виходять книги)
Підручник:  Я підручник, вам перший помічник і порадник кожний день. Молодший мій братик Букварик навчив вас читати і передав мені естафету.
Художня книжка: Я – художня книга. Така красуня! Вся в малюнках і така цікава. Влаштовую зустрічі з казковими героями, подорожі у світ прекрасного та цікавого.
Словник: Я – словник, збірник слів в алфавітному порядку з пояснюванням, тлумаченням, або перекладом на іншу мову. Ми ще з вами попрацюємо! 
Енциклопедія: Я – Енциклопедія, коли ви шукатимете про історію предмета, його виникнення на допомогу прийду до вас тільки я, мені так хочеться бути поруч з вами, коли ви готуєте уроки. Станьте моїми вірними друзями.
Довідник: Я – Довідник, для вас чудовий помічник. Я дам вам короткі відомості з певних питань. Подружимося, чи як?
Ведуча: Ці книжки дуже корисні й потрібні всім. Ніколи не треба соромитися заглянути на їхні сторінки. Пошукати в них відповіді на свої питання. Дітки, скажіть будь – ласка, ви знаєте як з’явилася книга?
Діти: ----------
Ведуча: Давайте всі разом покличемо нашого всезнайку Читайлика і спитаємо його про все.
Всі: Читайлик! Читайлик!
Ведуча: Дорогий наш Читайлику, ось наші юні читачі хочуть в тебе спитати, як з’явилася книга. Ти, розкажеш їм про це?
Читайлик: Звісно. Слухайте дорогі друзі. Колись, дуже – дуже давно на нашій планеті Земля не було книжок у такому вигляді, як вони є тепер. Люди жили без книг. Вони не знали літер, не вміли читати, не мали паперу.
 Ведуча: А хіба їм не було сумно без книг?
Читайлик: Звісно їм було сумно і тоді вони придумали малюнки, які вміли розмовляти й стали писати на глиняних дощечках, на кам’яних плитах. Згодом почали робити книжки з папірусу.
Ведуча: Папірус – це сухі стеблини болотяної рослини.
Читайлик: Писати на ньому було зручно, але він був дуже тонкий і книги з нього ламалися й розсипалися. Книжки з папірусу мали вигляд довгої стрічки, сувоїв. Після читання стрічку згортали в трубку (сувій) і ховали у футляр. Тоді ж люди вигадали абетку. Справжній папір люди винайшли 2000 років тому. Пізніше з’явилися рукописні книжки, а з винайденням друкарського верстата – друковані. Обкладинки старовинних книг робили з дерева. Це було незручно й важко. Ось така історія виникнення книги.
Королева книг: А щоб книга була привабливою, люди ще сотні років тому зрозуміли, що вона повинна бути красиво оформлена: малювали картинки, виділяли великі літери яскравими формами.
Ведуча:  А знаєте хто був першодрукарем в Україні?
Діти:-----------
Ведуча: В Україні, а саме в Львові, першодрукарем був Іван Федоров. За своє життя він віддрукував лише декілька книг у тому числі і перший слов’янський «Буквар».
    (Муз. Прилітає пташка)
Пташка: Телеграма, телеграма! Вам всім телеграма.
Королева книг: Ой, телеграма, як цікаво? І від кого вона. Читайлику зачитай будь – ласка, хто там нам пише.
Читайлик:  (читає) Шановні жителі книжкової країни, Королева книг, бібліотекарі! Вітаємо, Вас, зі святом у вашому царстві. Щиро дякуємо, Вам за те, що Ви прийняли до своєї сім`ї наших учнів. Вони в знак подяки хочуть Вам подарувати невеличкі поетичні рядки. Організаційний комітет школи.                                    
Королева книг: Ой, яка я рада і розчулена такими щирими словами. Дітки ми з задоволенням послухаємо вас.
      Виступ дітей ( Музика)
Королева книг: Дуже дякуємо вам і хочемо подарувати на згадку,  книжечки. Гадаємо, що вони займуть гідне місце на полиці вашої домашньої бібліотеки і будуть одні з улюблених.
Ведуча:  А зараз ми пограємось і з’ясуємо, чи вмієте ви складати вірші. Я буду зачитувати початок речення, а ви придумайте закінчення.
Згодні?
Діти, звісно вчаться в ….(школі),
А комбайн працює в …..(полі).
Ми лікуємось в .. . (лікарні),
А стрижемось в …..(перукарні).
Ліки ми берем в…. (аптеці),
А книжки в …. (бібліотеці).
    (Музика)
Королева книг:  Молодці! Які в нас розумні та кмітливі дітки. Ви мені сподобалися. І тому, я надаю вам право користуватися книгами з мого книжкового царства, а для цього посвячую вас у читачі. І хочу вам подарувати пам’ятку. Прочитайте її уважно і запам’ятайте.
       (Під муз. Супровід королева вручає пам’ятки  )
Ведуча:  Ось ви і стали справжніми читачами бібліотеки. Ласкаво просимо вас у чарівний світ книги. Ми хочемо, щоб ви стали вірними друзями книги. І не хотілося би, щоб з вами сталася така пригода, як з неслухняною дівчинкою Мар’янкою.
Королева книг: А що сталося з Мар’янкою? Ми з задоволенням послухали б цю історію. Правда діти?
Діти: ---------
 Ведуча: Ну, то тоді дивіться уважно.
           (на фоні музики)
Ведуча: Була собі така дівчинка Мар’янка. Вона була дуже неохайною, не поважала старших, погано поводилася з книгами: кидала їх на підлогу, заливала жирним супом, вирізала картинки. І дуже полюбляла завжди говорити: «Не хочу! Не буду!». Бувало скаже її мати: «Мар’янка, почитай казочку! »,а вона відповідає: «Не хочу! Не буду!». Попросить бабуся: «Онучко, давай з тобою цікаву книжечку з картинками подивимося!». І знову відповідь: «Не хочу! Не буду!». Одного разу побачила Мар’янку Чарівниця, дуже її не сподобалася поведінка дівчинки. Вирішила вона провчити Мар’янку. А що сталося долі дивіться уважно.
Мар’янка: (дивиться на книгу) Ну ось, знову тут ця книга. І де ти взялася на мою голову? Потрібно було мені народитися ще до того, як з’явилися книги. Ось тоді добре би було! Ніхто би не змушував дітей читати, вчитися. Бігай собі, гуляй цілісінький день. Ну не люблю я книжки, скільки можна повторювати. Не хочу, і не буду їх читати! Навіщо їх тільки придумали. Забирайся з відси клята книжка!
                (Музика виходить Чарівниця)
Чарівниця:   Здрастуй Мар’янка. Чого, ти, така сердита, кричиш? Чула я, що ти читати не любиш, з книгами погано обходишся. Це правда?
Мар’янка: А яка від них користь? Тільки голова болить. А, я гуляти люблю, гратися, на подвір’ї   бігати .
Чарівниця: Ну, якщо ти така, то я зроблю так, що ти ніколи більше не побачиш книг.
     (звучить страшна музика)
Чарівниця:  (з чарівною паличкою в руці) Тари, бари, ростабари! Чорні хмари прилетіть, книги звідси заберіть, дітям добрим віднесіть. Паличка моя чарівна, три рази в повітрі покрутись, дівчинка Мар’янка в Бабу Ягу перетворись.
   (Чарівниця та Мар’янка зникають )
 Ведуча: Коли Мар’янка побачила себе в дзеркалі, її охопив такий жах. Вона була старою, горбатою кудлатою Бабою Ягою. Сидить вона в лісі на пеньочку і гірко плаче.
    ( Ліс. Музика)
Баба Яга: Що ж сталося зі мною? В кого я перетворилася, куди я потрапила? Немає ні мами, ні бабусі, і книжки десь подівалися. І щось зовсім не хочеться мені бігати, веселитися. Що я тут робити буду, звірів лякати? Не хочу! Не буду! (кричить) Допоможіть! Я до дому хочу!
    (Музика до червоної шапочки)
Ведуча: А в цей час по лісі йшла Червона шапочка. Вона направлялася в гості до своєї бабусі.
Червона шапочка: Ой хтось кличе на допомогу. Потрібно бігти. Здрастуй Баба Яга! Це ти кричала?
Баба Яга: Дорога Червона шапочка, допоможи мені. Я не справжня Баба Яга, мене зачарували. Я дівчинка Мар’янка і мені дуже боязко.
Червона шапочка: Знаю, знаю. Це, ти та дівчинка, яка книжки не любить, і з моєю книгою ти погано обійшлася. Облила мене гарячим супом. Знаєш, як боляче було!
Баба Яга: Пробач мені будь – ласка, я більше не буду.
Червона шапочка: Ну добре, я зла не держу, чим зможу допоможу. Тільки ти мені доведи, що знаєш і любиш мою казку, виправ в ній помилки. А наші любі діти тобі допоможуть, так діти, допоможете? Уважно слухайте.
« Жила собі дівчинка. Звали її Червона кепка (шапочка). Покликала якось дівчинку тітонька (мати) і говорить її: «донечка моя, Червона шапочка! Піди сьогодні до дідуся (бабусі), віднеси йому (їй) футбольний м’яч та кеди (пиріжок та горщик масла) » . «Добре», - відповіла Червона шапочка, зібралася та відправилася в місто (в сусіднє село). Йде вона через болото (лісом), а назустріч її – крокодил Гена (Сірий вовк)! І закінчилась казка тим, що прийшли лісоруби і відрізали вовку хвіст (розрізали живіт).»
Красна шапочка: Молодці виконали завдання. Я побіжу до Чарівниці та дізнаюся, що треба зробити, щоб зняти чари.
Ведуча: Червона шапочка побігла,  а Баба Яга знову гіркі сльози проливає, на свою долю скаржиться.
     (Сумна музика)
Баба Яга: Бідна я, бідна, всіма покинута, навіть книги втекли від мене. Що мені робити, як мені бути, як назад усе вернути.
Ведуча: А неподалік, по лісовій галявині котився колобок. Весело підплигуючи, перегукуючись з пташками, радіючи тим, що втік від баби та діда.
Колобок: Добрий день Баба Яга! Ти чого сумуєш? Потрібно радіти, співати, веселитися, от як я.
Баба Яга: Я не справжня Баба Яга, мене зачарували, за те, що з книгами погано поводилася та неслухняною була. Я дівчинка Мар’янка, допоможи мені будь – ласка.
Колобок: А, то це ти, та дівчинка, яка мене ображала, книжку про мене на підлогу кидала, на сторінках малювала, картинки вирізала. Ти погана дівчинка, Мар’янка!
Баба Яга: Я більше не буду тебе ображати, пробач мені , я дуже прошу.
Колобок: А ти доведи що виправилася, дай відповіді на питання по моїй книзі, а діти тобі допоможуть.
-         Від кого, я втік? (від баби та діда);
     - З ким із лісових мешканців я зустрівся?(з: зайчиком, вовком, ведмедем, лисицею);
     - Яку пісеньку, я співав? (Я по засіку метений,
                                                   Я із борошна спечений, -
                                                    Я від баби втік,
                                                     То й від тебе втечу!)
-         Хто і як,мене перехитрив? (лисиця, прикинулася, що не дочуває і запросила сісти на язик);
-         Чим закінчилася казка? (лисиця колобка з’їла ).
Колобок: Молодець! Я спробую знайти Чарівницю і попрошу її зняти з тебе чари.
         (Колобок та Баба Яга виходять)
      (Музика. Виходить чарівниця. До неї підбігає Червона шапочка та Колобок)
Червона шапочка: Дорога, чарівнице, скажи, будь – ласка, що треба зробити, щоб Баба Яга знову стала дівчинкою Мар’янкою?
Чарівниця: А я невпевнена, що потрібно допомагати її. Ця дівчинка заслужила бути зачарованою.
Червона шапочка: Вона вже все зрозуміла і виправиться, я її запитання загадувала по своїй книзі і вона відповідала. Давайте її вибачимо.
Колобок: Я також прошу пробачити Мар’янку. Вона обіцяла, що більше не буде ображати книжки, буде їх читати та дізнаватися з них багато нового та цікавого.
Чарівниця: Ну що, Мар’янка, погано жити в лісі, без батьків та друзів? Ти ж сама хотіла весь день гуляти, нічого не робити та книг не читати.
Баба Яга: Так, мені погано бути самій. Я більше не буду грубити мамі та бабусі, а книги стануть моїми кращими друзями. Пробачте мене будь – ласка.
Чарівниця: Ну добре, повіримо тобі, що ти виправишся та будеш слухняною дівчинкою. Тому я зніму з тебе закляття.
 Паличка моя чарівна, три рази в повітрі покрутися, Баба Яга в дівчинку Мар’янку перетворись!
Мар’янка:  Як добре бути знову дівчинкою. Дякую вам, друзі, що допомогли мені. Я тепер буду завжди читати та берегти книги. І ви діти, дивіться не рвіть книги, не пишіть на них, підклеюйте їх коли це потрібно. І тоді книги стануть вашими вірними друзями і завжди будуть вам у нагоді.
         Всі разом:  Вчіться, діти!
                     І мудра книжка
                     Скаже вам дуже багато.
                      З того, що колись іншими
                      І посіяно й пожато.
            (Музичний супровід кода)
                    (виходять)
Ведуча: Ось така історія трапилася з дівчинкою. Мар’янка виправила свої помилки та знайшла друзів, а ми із вами зрозуміли, як важливо любити книги та бережно з ними поводитися.
Королева книг: Приходьте до бібліотеки, у наше чарівне книжкове царство, питайте потрібні книги у друзів і знайомих – і читайте, читайте, читайте! Адже той, хто багато читає – той усе на світі знає!
Ведуча: Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, аби ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги. Людина, яка любить і вміє читати – щаслива людина.
Королева книг: Ставтеся охайно до книг. Бережіть їх.
Ведуча: Ось і закінчилося свято в нашій країні мудрості. Герої книжок та всі ми, а саме учасники заходу:____________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
   бажаємо вам здоров’я і щастя, добре навчатися, подружитися з книгою, яка допоможе вам пізнати навколишній світ та розширити знання. Приходьте до нас. Ми з нетерпінням будемо чекати на вас. На все добре. До нових зустрічей у книжковому царстві!
Всі разом: До побачення, до нових зустрічей!  


        

                       Гостини у цікавої книги

            (Свято подорож до бібліотеки)


   Бібліотекар:   Добрий день дорогі наші хлопчики та дівчатка. Ми раді вітати вас сьогодні у цій оселі, у відділі обслуговування дошкільників та учнів молодших класів,де панує затишок, де, ви, на що ми маємо надію, знайдете згодом багато друзів та ще й таких незвичайних.
  Дівчинка:                                Ці друзі називаються – книги.
Книги, книги на полицях,
Чисті, гарні – от краса!
Розквітає радість на обличчях –
Смуток із очей зника.
Книги різні, дуже гарні,
Кольорові та цікаві.
Поспішайте прочитати,
Та про все на світі знати.
   Бібліотекар:     Книги живуть в містечку, яке називається бібліотека.
То де живуть книги, діти?
Кожна книга має свою адресу і проживає в спеціальних будиночках, які називаються стелажами. На стелажах збудовані їм квартири, які називаються – полички. Уявіть, як би вам було важко знайти потрібну книгу, якби вона не мала своєї адреси і постійного місця знаходження. На одних поличках нашого бібліотечного Містечка проживають книги про природу, про наших друзів менших – тварин, на других про техніку, космос, історію нашої країни про цікаве минуле людства. В самих більших будинках, як зараз модно говорити «Манхетонах», завжди людно. Адже, тут проживають мешканці, яких ви дуже любите слухати, які розповідають вам цікаві історії, казки, оповідання, віршики. Тож запрошуємо Вас, наші любі дітки стати вірними друзями мешканців нашого містечка, адже з ними так цікаво поринути у світ казки, здійснити дивовижні подорожі та пригоди, дізнатися про чудеса природи та світу. Отже книга – це справжній маг, надзвичайне диво створене людиною.
   Зараз, ви ще не в змозі самі відвідувати книжкове містечко, але ви можете приходити до нас зі своїми батьками, дідусями, бабусями, старшими братиками та сестричками, вибирати з ними цікаві книжки і брати на певний час їх до себе додому в гості.
Хлопчик:   Але на сам перед, ми б хотіли  вас ознайомити з проханням книги. Адже книги -  як люди: народжуються, живуть, старіють. Але будь – яку хворобу легше попередити, ніж вилікувати. Тому кожен читач обов'язково має знати правила поводження з книгою: 
·       Перш ніж книжку в руки брати, їх треба чисто вимити;
·       Книжку не перегинай, сторінок не розривай;
·       В книгу ручку не клади, їй життя на довше збережи;
·       Сторінок не загинай, закладку виготовляй;
·       Хочеш за обід сідати -  залиш книгу відпочивати;
·       Щоб книзі життя зберегти, одяг ти їй підбери.

Бібліотекар:   Зрозуміли дітки, а тепер давайте пограємося таку гру, яка називається, що люблять книги? Я буду задавати вам питання, а ви на них будете відповідати тільки словами так чи ні. Згодні?
Що любить книга?
Обкладинку – так;
Брудні руки – ні;
Закладку – так;
Дощ та сніг – ні;
Бережливе ставлення – так;
Суп – ні;
Чисті руки – так;
Валятися на полу – ні;
Битися – ні;
Проживати на книжковій полиці – так;
Допитливих читачів – так.
Ви обіцяєте берегти та шанувати книги. Тож не забувайте про правила поводження з книгою.
Дівчинка:  Є книжки в нас про звірят,
Про допитливих малят,
Про річки і про моря –
Вся описана земля!
Бібліотекар:  Я знаю, що ви діти, любити казки, захоплюєтеся їхніми героями. Так от , любі друзі, з вами хоче поспілкуватися одна цікава казочка, яка називається «Колобок». Я зараз вам її прочитаю, а потім ми з вами разом відповімо на її запитання. Домовилися?
Питання:
·       На що схожий Колобок? (картинки);
·       Від кого втік Колобок? (від баби та діда)
·       На яку з цих фігур схожий Колобок? (малюнки);
·       Відгадайте без підказки, з ким спілкувався Колобок?

Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок,
Скорий побігайчик.
Як він зветься? (зайчик)
Він у лісі проживає,
Усіх звірів він лякає.
Він чудовий має нюх,
І чутливий дуже слух.
(вовк)

Спить хазяїн у барлозі,
Він не мерзне на морозі.
Аж до самої весни
Солоденькі бачить сни.

Красуня руденька,
Дуже хитренька.
Стежками походжає,
Сліди замітає.
·       Хто перехитрив і з’їв Колобка?


  Хлопчик:   Мешканці нашого містечка дуже люблять організовувати різні свята, дарувати радість,хороший настрій. Ось і сьогодні прийміть від них щирі вітання та цікавий мультик, який підніме вам настрій та розвеселить.
(Мультфільм)
Бібліотекар:  Сподіваємося, що ми – бібліотекарі та жителі  бібліотечного містечка будемо зустрічатися часто. Ми допоможемо вам поринути у чарівний світ книги. Чекаємо на вас у Храмі Книги. До зустрічі!


        

Маленькому Кобзарику             

(До 200 - річчя від дня народження Т. Шевченка)

                                                 Літературна година
Бібліотекар:
Дорбрий день дорогі наші дітки!
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
(Ю.Рибчинський)
Здогадалися про кого ми сьогодні будемо мати мову?
    Ім`я Великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури.
 Т.Г.Шевченко – славний син українського народу, його слово і сьогодні живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
   Шевченків край… земля безсмертного Тараса. Так в Україні називають Черкащину.
Бо саме тут в  с. Моринці  в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, буремний Тарас, незламний Кобзар. Це сталося 200 років тому, 9 березня 1814 року.
                                У старій хатині                        (фото)
Кріпака колись,
В тихий день весінній
хлопчик народивсь.
Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика  Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, – смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.
1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики.
  На 12 році Тараса спіткало нове горе – раптово, простудившись у дорозі, помер батько.
  Вмерли мама й тато...
Сирота – в дяка,
Тут була в хлоп'яти
Грамота гірка.
Після смерті матері і батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він хотів стати малярем і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця.
       Мені тринадцятий минало.     (фото)
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
   Тарасик ріс дуже допитливим хлопчиком. Він дуже хотів дізнатися про світ навколо, змалку хотів пізнати все, шукав добро та красу.
  Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину
пану  Енгельгардту. Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”. Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу. Це справді художня натура.
  У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Пан  помітив талант Тарасика до малювання і віддає його вчитися малюванню.
Десь наприкінці лютого 1831р. Шевченко у валці з панським майном помандрував до Петербурга. Де прожив 17 років.
В пана - бусурмана
В Петербурзі дім.
Кріпаком у пана
Був Тарас у нім.
У 1832р. Енгельгардт віддає Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах петербурзьких театрів.
Тарас Шевченко був незрівнянним майстром портретів, які писав аквареллю, олією, олівцем. Справжнім шедевром став автопортрет майстра.
Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду.
   Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Байкар Гребінка, художник Брюлов, Венеціанов, поет Жуковський побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі заплативши 2500 крб.
  22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку.
  В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Шевченко малює портрети, картини, робить ілюстрації для своїх віршів, зарисовує пам’ятки минулого.
 Упродовж життя він створив понад 30 малярських та графічних автопортретів.
Ось деякі репродукції його безсмертних полотен.
- Діти, ми часто чуємо, що Шевченка називають Кобзарем?
- Хто такі кобзарі, ви знаєте?
   Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя. Співаючи вони грали на старовинному інструменті - кобзі. Назва інструменту і дала назву - кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України. Але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу. Свою першу збірку поет назвав «Кобзар». «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.                              (збірка "Кобзар")
 За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали – 10 років заслання, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря – йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки».
Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург,
1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.
   Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну.
Два місяці далеко від Вкраїни
В Землі лежав похований Тарас,
Не встиг купити білої хатини,
Щоб зігрівала пращурів і нас.
Не встиг зійти і на високій кручі,
Щоб милуватись обрієм Дніпра,
Грудьми дихнути, як реве ревучий,
Строфу для кобзи випустить з пера.
Та вічний біль і думу про Чернечу
Ні брат ні друг забути не змогли.
В травневі дні народ підняв на плечі,
Щоб ти позбув чужинської землі.
Там спорудили з дальніх сіл могилу
Потрісканії руки кріпаків,
Мабуть, Господь послав незламну силу,
Щоб пам’ять залишить.
Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають «Заповіт».
 Здійснився його заповіт він був похований біля Канева на Чернечій горі.
З того часу 22 травня – День пам'яті поета, день національного трауру України. Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори – могили великого Кобзаря – став національною святинею.
   А ви діти знайомі з творчістю т. Шевченка? А хто з вас прочитає нам його вірші? Будь ласка.
А тепер давайте з вами проведемо невеличку вікторину та закріпимо почуте сьогодні.
1.      Коли народився Т. Г. Шевченко? (9 березня 1814 році)
2.      Тарас Шевченко народився у селі ? (Моринцях).
3.      Село в якому минуло дитинство поета? (Кирилівці).
4.      Батьки Шевченка були? (кріпаками).
5.     Хто був першим учителем грамоти маленького Тарасика?(дяк )
6.      У поміщика Енгельгарда Тарас служи ким? (козачком)
7.      Тарас в дитинстві мріяв стати ким? (малярем)
8.      Книга Тараса Шевченка,  в  якій було зібрано поетичні твори, називалася як? («Кобзар»).
9.      За волелюбні вірші 10 років поет перебував де? ( на засланні).
10.    Помер Т.Шевченко 10 березня 1861 року, його було поховано   спочатку де? (на Смоленському кладовищі в Петербурзі).
11.    Де зараз знаходиться могила поета? ( на Чернечій горі біля    Канева).
  Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка. Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди! Читайте твори  поета.
Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч  Шевченкова любов до України, Шевченкова мужність і невмируще слово!